Майже неділю тому відбулося скликання ФШЄ в Дніпропетровську. Дякую Богові за цей час.
Для мене це був час зустрічі з Ісусом, час зустрічи з Другом "віч на віч". Господь через брата Казиміра, через моїх братів і сестер промовляв до мене про дуже особисті речі, говорив про те, що болить мені зараз, що бентежить і з чим не можу примиритися. Міцно досвідчила того, що Господу важливо, щоб я повірила в Його дружбу, довірилися Йому, відкрила своє серце Тому, Хто бажає мені тільки добра. Звісно, я не знаю, що для мене є добрим, а що злим. Тому коли Господь, щось забирає в мене, я здебільш нарікаю, бунтуюсь. Та Він ніколи не полишає мене і завжди обдаровує мене більшим, ніж я втратила. Я можу цього не розуміти, бо те інше, що дарує мені Ісус найчастіше не збігається з моїми мріями і уявленням про щастя. Але це дар Господа для мого спасіння. Я повинна тільки повірити в це і довіритися цьому в усих обставинах мого життя. І тоді я спізнаю справжній мир в серці, засмакую щастя, яким зможу свідчити про присутність Бога в моєму житті. Вражає довіра Ісуса, коли він закликає мене бути в Його "партії", щоб як Його учень могла проголошувати про Царство Небесне в тому місці і в той час, в які поставив мене Господь. Моє серце таке слабке і боязке. Та не це важливо. Важливо те, чи відповім я на заклик Ісуса. Тому прошу Святого Духа про благодать бути вірною в справах мого Отця, про благодать мати бажання насправді бути "знаряддям Його миру" в цьому світі.
Таня Клара
|
