Мир та Добро, брати і сестри! Хочу подякувати Ісусу за те, що запросив мене на різдвяну зустріч в Остропіль і дав можливість приїхати туди. Радісно було побачити давніх знайомих, пережити зустріч з Ісусом і друзями. На молитві Ісус сказав: «Навколо тебе не чужі, а брати і сестри». І я цього насправді досвідчила. Мені хотілось не пропустити жодного слова, жодної події. Вразило те, що Бог хоче зустрітись зі мною, встановити відносини любові і дружби, говорити зі мною, хоче бути зрозумілим, тому Ісус – це Слово Отця, Слово любові. Брат Казимир намагався відкрити нам те, що Бог промовив через події у Вифлеємі, через народження Ісуса, через ясла. Дивує Його любов, яка не боїться прийти в сміття мого серця, в його темряву. Ісус стає таким беззахисним, віддався в руки Марії, Яка сповила Його в пелюшки. Видав себе напризволяще мого серця, часто невірного і нечуйного. Ісус дуже багато говорив мені про Свою любов і знову про Свою незбагненну дружбу, яка не маніпулює, не примушує ні до чого, просто постійно обдаровує. Він знову пропонував мені прийняти Його в своє серце і спробувати любити так, як Він, не бути безплідною. Дивним було те, що я також можу завагітніти Ісусом, якщо прийму Його, прийму з вірою Його любов, Слово про Нього. І як вагітність триває лише 9 місяців, після чого народжується дитина, так і я, якщо насправді завагітніла Доброю Новиною, не зможу не народити Ісуса для інших. Він буде народжуватись через моє життя і проголошування. Особливо доторкнула мене конференція про пастушків, які, прийнявши слово Ангела, пішли знайти маленького Ісуса і поклонитись Йому. Вони прийняли волю Божу, але це не означало, що автоматично все в їхньому житті буде успішним, що вовки не нападуть у їхню відсутність на овечок і не розшарпають їх. Не такого Ісуса проголошує Церква. Ісус не обіцяв, що мене уникне страждання, що я не помру і не помруть ті, кого люблю, не обіцяв, що я завжди буду розуміти все, що відбувається зі мною, Він тільки обіцяв бути зі мною завжди, обіцяв бути моїм Другом, Який не залишить ніколи. Ці слова зігріли моє серце і заспокоїли сильну спрагу любові. На Різдво зазвичай дарують подарунки. Ми мали можливість дарувати маленькому Ісусу нашу вдячність, наші маленькі серця, наші наміри змінитись, але Він все одно подарував незрівнянно більше. На спільній молитві Ісус багато зціляв присутніх від хвороб тіла і душі. Він закликав через брата Казимира до відречення від всього, що, є смертю в нас, що забирає життя. Це був момент, коли відчувала, що, називаючи по імені своє зло, відрікаючись від нього, дозволяю Ісусу лікувати, відвойовувати нові куточки мого серця. І Він - я вірю в це! – багато хворого і болючого зцілював в мені, але, найголовніше, зміцнив в надії та радості віри в Його любов. На молитві Ісус промовив через деяких слуг: «Радійте в Мені, діти, втішайтесь в Мені, діти, бо Я – ваш Бог, ваш Брат, ваш Друг». Дякую Тобі, Ісусе, і укріпи мене у вірі! Діна-Франческа (Севастополь)
|
