сайт Спільноти ФОС у Старому Острополі

вірш Світланки Гнатишиної

Diana — Wed, 22 Sep 2010 16:31:24 GMT

1. Зруйнований Божий Храм – нам батьківська хата,

Стіни дірками зіяють, бур’янів багато.

Аж із неба Мати Божа ніжненько спустилась,

Уповаєм, що назавжди вона поселилась.

2. Серед літа уночі зірочки сіяли.

У Старому Острополі діти ся зібрали.

Як маленькі пташенята вони ся злетіли,

На горбочку зграєчками над річкою сіли.

3. Мати Божа Остропільська їх плащем накрила,

Пригорнула, розмістила та ще й пригостила

Всі по черзі пташенята стали щебетати:

За діла величні чудні Бога прославляти.

4. Мати Божа в своїм Домі так розпорядилась,-

В помічниці трьох сестричок щиро запросила.

Стали жити поживати сестрички-синички

І черпають вони сили з Божої кринички.

5. Не бажає добрий Бог, щоб валилась хата,

Як Франциску пропонує храм відбудувати.

І у вільнії хвилини радість наступає,

Бо на заклик цей з любові діти приїжджають.

5. Час минає - діти в домі дірки залатали,

Насадили квіточок, бур’яни зірвали.

Поки всі ми тут трудились, сам Ісус був з нами...

Терпеливо відновляв наших сердець храми.

Світлана Гнатишина. Слов’янськ-Старий Остропіль

Вірші Дагмари

Diana — Tue, 13 Apr 2010 21:03:32 GMT

Дагмара - випускниця Францисканської Школи Євангелізації 2010 року. Мешкає в Польщі. Дага є автором чудових ліричних творів, які торкають своєю глибиною, щирістю і інтимністю. Досить багато її віршів були натхненнні під час перебування на скликаннях ФШЄ в Острополі. Деякі з її творів хочемо представити на сторінках нашого сайту.

Życie jako gatunek literacki

Są życia długie jak powieści

Wielowątkowe i bogate

Są krótsze jak noweli treści

Jedno przesłanie, kilka dat

Są życia niczym proste wiersze

Rozśmieszą, wzruszą, zastanowią,

Po czym odchodzą nagle pierwsze

I z tym wrażeniem Cię zostawią

Jest życie, co trwa chwilę jedną

Po czym znienacka nagle znika...

Boży wpis do pamiętnika

Warszawa 26.02.2010

Життя як літературний жанр

Є життя довгі, наче повісті -

Багатогранні та багаті.

Є і коротші, наче зміст новели -

Одне послання, кілька дат.

Є життя, наче простенькі вірші -

Осяють думку, вразять, розсмішать

А потім відійдуть зненацька перші

Й тебе з тим враженням залишать -

Життя є, що триває тільки хвилю

І після цього несподівано зникає...

Божий запис у блокнот...

Варшава 26.02.2010

Не верю!

Не верю в то, что можешь не любить,
Хотя грехи мои все знаешь,
И небо хочешь мне открыть,
Когда лишь в святость одеваешь.

Не верю, что молитву не услышишь,
Что не подашь голодной хлеба Ты
Тебе Единому я верить продолжаю
И даже в уголочках мертвой пустоты.

CHCĘ CI PO PROSTU PODZIĘKOWAĆ

Chcę Ci po prostu podziękować

Za każdy uśmiech każde słowo

Za każdy prezent list wysłany

Za pyszny obiad mojej mamy

Za to że dzwonisz że przychodzisz

I że przysyłasz smsy

Że wiesz co lubię co mnie rozśmieszy

Wpadniesz posprzątać i podlać kwiaty

Wyrzucisz śmieci i przetrzesz blaty

Żeś nie jest taki z palca wyssany

Lub jak obrazek namalowany

Chcę Ci po prostu podziękować

Za to że kiedy jest mi ciężko

Tyś dla mnie Bóg tak bardzo ludzki

Więc Cię przytulam z całej siły

Warszawa 14.01.2010

Хочу Тебя просто поблагодарить

Хочу Тебя просто поблагодарить
За каждую улыбку, каждое слово
За каждый подарок, высланное письмо
За вкусный обед моей мамы
За то что звонишь за то что приходишь
И за то что присылаешь sms-ки
За то что знаешь что я люблю
Что меня рассмешит
За то что кидаешься убирать и поливать цветы
Выбрасываешь мусор и протираешь полочки
За то что не такой, как из пальца высосанный
Или как нарисованная иконка.
Хочу Тебя просто поблагодарить
За то, что когда мне трудно Ты для меня Бог,
так сильно человечный,
Поэтому Тебя обнимаю изо всех сил
И хочу расцеловать, как дитя.

Варшава, 14.01.2010

PRZEMIENIENIE

Który wodę przemieniasz w wino

A wino w Krew

Przemień winę mą

W łez skruchy wodę

A łzy me w serdeczny śmiech

Warszawa 14.01.2010

Переміна

Ти, Який воду перемінюєш у вино,
А вино у Кров
Переміни мою вину
У воду сліз скрушення
А мої сльози у сердечний сміх.

Варшава, 14.01.2010

Prośba

Nie o taką miłość Cię proszę,

Co pisze wiersze,

Nie o taką, co kwiaty przynosi

I zawsze pierwsza

Nie o taką modnie ubraną

Nie w fartuch odarty

Ale taką co serca uśmiechem

Podniesie z martwych

Ostropol 30.06.2009

Прохання

Не про таку любов прошу Тебе,
Яка пише вірші,
Не про таку, яка приносить квіти
І завжди перша,
Не про таку, що одягнена модно
Чи в фартук подертий
Але про таку, що серця посмішкою
Воскрешає з мертвих.

Остропіль 30.06.2009

* * *

Ojcowską miłość daj mi poznać,

Co mnie nauczy mojej drogi,

Którą przede mną wydeptały

Przebite za mnie Twoje nogi

Miłość matczyną mi odkrywaj

Co ukołysze na kolanach

Zmęczonej głowie da odpocząć

W rozpiętych z troski Twych ramionach

Zmęczoną duszę niech ukoi

I wyrwie złemu z ciemnej toni

Przebite za mnie Twoje serce,

Które przed grzechem mnie obroni

Ostropol 03.07.2009

* * *

Любов батьківську дай мені пізнати,

Яка навчить, чим є моя дорога.

Її давно пройшли переді мною

За мене на Хресті Твої пробиті ноги.

Відкрий мені, чим є кохання материнське,

Що на колінах може вколисати,

Дай голові утомленій спочинок

В руках Твоїх, турботою розп’ятих.

І душу змучену хай, Христе, заспокоїть

І вирве злому з сіті павутиння

Проколоте за мене Твоє Серце,

Що захистить мене перед падінням.

Острополь, 03.07.2009

Старий Остропіль нашими очима

Diana — Mon, 16 Nov 2009 08:13:03 GMT

Просякнуті світлом талановиті акварельні малюнки Ніни з Дніпропетровська, світської францисканки та учасниці Францисканської Школи Євангелізації, натхнені незабутньою мальовничою красою Старого Острополя.

річка Случ Краса Острополя

Остропіль опівдні Стіг сіна

Стара школа Покинутий млин

Маргаритка з душою лілеї

juraua — Wed, 11 Nov 2009 17:31:50 GMT

Б.Юрій є світським францисканцем, слугою на Францисканській Школі Євангелізації. А також обдарованим автором чудових віршів.

Історія Правдивої Любові

Любов прийшла в цей світ,
Як Світло з Висоти,
Але її ніхто не впізнав.
Любов була відкинута,
Любов була погорджена,
Любов була зневажена і багато страждала.
Любов була бичована, терновим вінцем коронована,
Любов була висміяна, принижена і обпльована.
Любов на хресті розіп'ята,
За нас Вона стала проклята /Гал.3,13/
Та, мабуть, найгіршим було те,
Що, насміхаючись над Нею,
Любові сказали зійти з хреста.
Але Любов, відкривши Свої обійми для всіх,
Пригорнулась до хреста і всім прощала.
Але ніхто тоді ще не знав,
Що на хресті Любов весь світ спасала.

В одному саду маргаритка росла.
Вельми слухняною Богу була.
Любила вона зорю зустрічати
І яснеє сонечко вранці вітати.

Господь її пестив, носив на руках,
Та якось закравсь в її серденько страх.
Мовляв - не яскрава я й дуже маленька,
Пелюстки убогі і зовсім тоненькі.

Багато страхів і сумнівів мала,
Про долю свою не раз міркувала,
Та, може, на дусі вона б і не впала,
Якби таємницю Божую знала...

Творець завжди хотів добро чинити,
Предивну красу Він задумав створити,
І щоб милуватись красою цією,
Створив Вседержитель прекрасну лілею.

Та щоб спасти її від впливу злого,
Укрив її красу від світу цього.
І в глибині предивній мудрості Своєї,
Створив - маргаритку... з душою лілеї.

Радіє Всевишній цією душою,
А як розквітне, то візьме з Собою.
Щоби в Своєму саду посадити,
Де з іншими квітами зможе радіти.

І так маргаритка собі розквітала,
Про цю таємницю зовсім не знала,
Лиш думали квіти з долини тієї:
- "Звідкіль в маргаритки запах лілеї?"

Здивовані були троянди й мімози:
- "Як маргаритка так пахнути може?"
Не знали бо правди, а правда проста -
Живе в маргаритці... лілеї душа.

б.Юрій,
червень 2008р.

вірші-пісні Діни-Франчески

Diana — Sun, 08 Nov 2009 07:48:26 GMT

Діна-Франческа є світською францисканкою, членом Персональної спільноти ФОС в Старому Острополі, входить бо Братерства Слуг Хліба. Тепер живе на Місії Любові в Севастополі.

* * *

Всё ближе и ближе к Тебе

С каждым днем

С каждым сном

С каждым мгновением.

И встречу с Тобой

тихо ждет Сердце моё,

Что примешь его,

Сказав: «С днём рождения!»

Всё меньше и меньше меня

Пусть будет во мне.

Сгорает в Огне

Сорняк моей гордости.

Иисусе, сегодня, сейчас

Во мне Ты живи,

Чтоб раной любви

Тебе уподобилась.

* * *

Моє «ні» для себе

Відкриває скарбницю

Милосердя,

Провидіння,

Твоєї любові.

Моє «так» Твоїй волі

Відпускає мій човен

На глибінь

Він пливе

На вітрилах довіри.

О Ісусе, проведи мене

Пустелею життя

Додому – до Отця.

О мій Царю,

збережи мене,

Укріплена любов’ю,

Піду я за Тобою.

Учитель мой, прости меня,
Я не смогла быть верной до конца,
боялась я поднять глаза
и посмотреть на высоту Креста.

Но падала с Креста слеза,
Вонзалось в Сердце острое копьё,
И с высоты голгофского Креста
Я слышала: "Отец, прости её..."

Учитель мой, куда пойду?
Я без Тебя - заблудшая овца.
Приют найду и отдохну
Под сенью Твоего Креста.

У ног Твоих убогая
Стоит моя уставшая душа,
И нищету Свою Ты царскую
Ей даришь с высоты Креста.

Учитель мой, прими меня.
Я буду жить - не я, но Ты во мне!
Лишь только согласится боль моя
Как Ты, раскинуть руки на Кресте.