Хочеться мені поділитись з Вами тим, що подарував мені Ісус на останньому скликанні ФШЄ в Дніпропетровську.
Чесно скажу, не очікувала, що переживу таку глибоку зустріч з Ним. Насамперед в Слові Божому. В п'ятницю через брата Володю під час Служби Ісус говорив про Свою милосердну ніжну любов, яка приймає грішника і, як світло, просвічує темряву серця. Я прийняла це Слово з радістю, але все-таки трохи теоретично. А вже в суботу Слово з Євангелія про фарисея та митника викрило в мені самій неабиякого фарисея, який стоїть не перед Богом, а перед власним "Я". Така на сьогодні є правда про мене. Те фарисейське "Я" хоче жити "по-своєму", за власними мріями та бажаннями. Воно проявляється, коли свідомо чи несвідомо порівнюю себе з іншими, засуджую чи заздрю, або глибоко не сприймаю себе такою, як я є. Я відчула, що дуже потребую прощення і Божого милосердя, вже не в теорії, а насправді.
Через конференцію Наталки мені глибше відкрилось, що така постава егоїстичного серця далека від справжньої убогості. Взагалі, мені по-новому відкрилось - що ж таке покора, повна убогості. Ніколи раніше не усвідомлювала так чітко, що убогість на зразок Ісуса - це насамперед жити волею Отця, так як для Ісуса виконання волі Отця було самим Його життям. Це не просто чогось не мати і ходити з "нещасним виглядом". Мені відкрилось, що Ісус був щасливий, коли виконував волю Отця, відмовляючись від "Свого".
А ще я дякую Ісусу за зустріч з Ним під час Адорації, коли ми могли довірити Йому всі наші переживання та слабкості, наші закриті, наче "важкі сундуки", серця.
І особливо дякую Ісусу за зустріч з Ним в братах і сестрах. Він неймовірно багато подарував мені через їхні ділення та свідчення. В мені відродилось бажання поглибити свої стосунки з Богом, повернутися до першої любові...
Дякую Тобі, Ісусе...
Діна-Франческа (Новомосковськ)
|
