Дуже радію, що Господь не втомлюється кликати і відгукуються ті покликані, котрі шукають Бога. Приємно було зустріти багато нових облич. Першокурсників разом з нульовичками було більше 30, а всіх, хто приймав участь у скликанні, - біля 70 осіб. І на цей раз Господь промовляв до нас через Своє Слово, на конференціях, молитвах і зустрічах. Міццю Духа Святого Ісус працював і над моїм серцем, щоб перемінити, щоб воно було спроможне любити. Багато істин наново відкрив Мені Господь.
- Про те, що Царство Боже береться силою. Святий Франциск взяв Царство Боже силою, свята Клара також здобувала Царство Боже силою. Я зрозуміла, що, якщо хочу наслідувати Ісуса Христа за прикладом св. Франциска, не маю боятися, що дорога мого навернення буде мені чогось коштувати: нездійснення моїх планів, розвіювання гордих задумів мого серця; покоритися рішенню старших, яке мені не подобається... Покликана до свободи Божої дитини маю ще багато страхів, які не хочу віддавати Богу, і це перешкоджає мені бути вільною. Свідома тепер, що, коли дозволю Ісусу звільнити мене від тих страхів, зможу вийти з ями темноти мого життя як св. Франциск це зробив. Тоді буду слухати Бога більше, ніж людей і всі обставини мого життя прийматиму з вдячністю до Небесного Отця, а не як раб, котрий постійно в тривозі отримати покарання. Ісусе, я хочу і прагну цієї вільності, яку тільки Ти можеш дати.
- На конференції про дари Духа Святого в цей раз головне, що мені усвідомив Господь, це те, що диявол завжди втікає, коли бачить великого полководця - Духа Святого, який діє на славу Бога. Тому потребую постійно взивати до Духа Святого, щоб діяв в мені, а найбільше просити про духовне смирення, якого не маю. Бо якщо навіть не бунтую відкрито, то укриваю цей бунт в своєму серці, але це виявляється назовні - раніше чи пізніше, хочу я того чи ні. Дякую Богу, що показує правду про мене, але й потішає надією, що тільки з Його благодаттю зможу позбутися того, що ні мені, ні Йому не подобається.
- Довіряючи Слову Ісуса, що Любов Отця вчинила всіх нас синами (доньками) Божими (Йн 1, 12), хочу з вдячністю прийняти ідентичність Божої дитини і в подальшому житті не губити цієї цінності, щоб не грати чужої ролі, а бути собою.
Світлана, Краматорськ
