Я приїхала на Францисканську Школу Євангелізації в минулому 2009 році, будучи від народження католичкою, але всі відносини з Ісусом у мене зводилися до автоматизму. І все було б нічого, коли б я не зіткнулася з проблемою, з якою зустрічається більшість людства. Я намалювала сама собі шлях, котрим хотіла б йти. Наприклад, в школі я вчилася тільки тому, що я хотіла вступити до відповідного вузу, на відповідну спеціальність, а не тому, що цікаво. І Ісус допустив це в моєму житті. Ну і далі план розгорнутий, але не все складалося так, як було заплановано. Розпочалися проблеми, в плані Бог не чує моєї молитви. Звідси, розчарування, розпач, мішок комплексів, поганий настрій і постійні роздуми над тим, для чого я живу і як жити далі…. Це все я привезла на школу….

Я не можу на сьогодні чітко відповісти, що розумію, що Ісус від мене хоче на моїй життєвій дорозі. Зате, чітко побачила, що точно не того, що я сама собі на планувала. Мені приходиться ламати себе, постійно просити про допомогу Ісуса. І самий яскравий приклад цього є те, що останнім часом на моїй роботі мене стрімко переводять на нові сфери розвитку, впливу і об’єми. Я скажу відразу, коли питають, чи я хочу, відповідь одна – НІ. Мене все влаштовує на моїй попередній посаді, я знаю свої обов’язки, знаю людей, знайшла спільну мову з керівництвом. А там треба починати все від початку, самій розібратися, приймати рішення і саме гірше – керувати групою підлеглих. Для мене це величезне випробовування…. Я не люблю і не вмію цього робити…. Це велика відповідальність.

На протязі цього року Ісус просто лікував мої відносини з людьми, з якими тяжко знаходити спільну мову, я бачила в них не просто агресію і повне ігнорування, а справді зранені серця. Він сам за мене приймав управлінські рішення. Упокорював мене, коли мої підлеглі торкалися мого самолюбства. Вчив прощати. І те, що я протрималася до цих пір – єдина Його заслуга. Я лишилася заляканою, зраненою Його дитиною. Але на школі мене через конференції слуг і бр. Казимира навчили просити Його про допомогу. Часто про це забуваю і є невдячною дитиною.