хочу коротко сказати про моє покликання жити для Ісуса. Напевно скажу дуже коротко – для мене таке життя завжди здавалося неможливим – не для мене, бо я дуже слабка людина, непостійна і т.д., але Бог запропонував мені Свою любов, сказав, що хоче, щоб я була для Нього. Він не наказав, а сказав, що хоче… і тоді я відповіла, «так», якщо Він буде зі мною. Це була лише відповідь на ЙОГО величезну любов до мене, не більше. Я часто була слабкою і невірною, а Ісус завжди любив і прощав, і приймав мене. Тепер іноді, коли мені дуже важко, і почуваюся від власної слабкості пилинкою, яку кожен може розтоптати, попихнути… але я в Його руках можу лежати, і Він тримає мене на дорозі. Все більше розумію, що в будь-який момент можу піти геть від Ісуса на свої дороги, і без Нього не встоюся, і кажу Йому – Ісусе Ти моя вірність, Ти моя сила, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Тримай мене поряд, навіть якщо я буду казати Тобі щось інше, не слухай мене. Тримай мене з Собою. І Ісус вірний. Багато разів за час перебування мого в Братерстві я досвідчила, як Ісус вірний своєму слову в Євангелії – коли хто покине батька, матір, той тут матиме на Землі, а в небі життя вічне. Серед вас маю тих, кого щиро можу назвати євангельськими мамою, татом, братом, сестрою. Багато з ваших домів може назвати своїми, бо знаю, що буду прийнята в них, як своя. Ісус вірний! Колись ще на першому курсі під час заступницької молитви Він сказав мені – будь апостолом моєї любові, і через п’ять років Сам виконав своє Слово. Особливо вразив мене момент, коли ми думали, як назвати наші місії – і назвали їх  - місії любові… Ісус вірний.