1.       Зруйнований Божий Храм – нам батьківська хата,                   

Стіни дірками зіяють, бур’янів багато.

Аж із неба Мати Божа ніжненько спустилась,

Уповаєм, що назавжди вона поселилась.

2.       Серед літа уночі зірочки сіяли.

У Старому Острополі діти ся зібрали.

Як маленькі пташенята вони ся злетіли,

На горбочку зграєчками над річкою сіли.

3.       Мати Божа Остропільська їх плащем накрила,

Пригорнула, розмістила та ще й пригостила

Всі по черзі пташенята стали щебетати:

За діла величні чудні Бога прославляти.

4.       Мати Божа в своїм Домі так розпорядилась,-

В помічниці трьох сестричок щиро запросила.

Стали жити поживати сестрички-синички

І черпають вони сили з Божої кринички.

5.   Не бажає добрий Бог, щоб валилась хата,

      Як Франциску пропонує храм відбудувати.

      І у вільнії хвилини радість наступає,

      Бо на заклик цей з любові діти приїжджають.

5.       Час минає - діти в домі дірки залатали,

Насадили квіточок, бур’яни зірвали.

Поки всі ми тут трудились, сам Ісус був з нами...

Терпеливо відновляв наших сердець храми.

Світлана Гнатишина. Слов’янськ-Старий Остропіль