З 29 липня по 7 серпня відбулось скликання першого курсу Францисканської Школи Євангелізації в Старому Острополі. В п'ятницю увечері в Дому Марії зібрались ті, які були запрошені іншими, відповіли на заклик Ісуса і забажали приїхати Школу. Серед цьогорічних першокурсників були як люди старшого віку, так і молодь, яка утворила окреме братерство. Слуги і помічники, які приїхали служити на Школу, допомагали першокурсникам в тому, щоб вони могли зустріти Ісуса. Учасники, об'єднавшись в невеликі за кількістю братерства, могли разом слухати конференції, Слово Боже, проголошуване під час Євхаристії та семінарів, які читав Духовний Асистент Персональної спільноти ФОС в Старому Острополі та ФШЕ бр.Казимир OFM Cap. Для учасників була також нагодапереживати різні містеріуми, зустрічі, передивлятись фільм про св.Франциска, ділитись пережитим з іншими братами та сестрами, зустрічатись з Господом на спільних та в особистих молитвах. Байдужих не залишилось нікого. Скликання першого курсу завершилось у п'ятницю 5 серпня, а наступного дня відбулось однодевне традиційне для ФШЄ паломництво до Старого Острополя, яке завершилось святкуванням 16-ої річниці діяльності Францисканської Школи Євангелізації. 
Одна з цьогорічних першокурсниць Ангеліна з Дніпропетровська ділиться: "...После Школы почуствовала себя настоящим Божьим ребенком- уже точно и окончательно. Как будто паспорт получила с подтверждением. Теперь хочется как маленькому ребенку закричать Богу: "Авва! Постой, подожди и меня! Я сейчас!" Подбежать, схватить за руку, как знак, что я тоже с Ним и доверяю безгранично, и весело поскакать по его следам!" 
Відповідальна за ФШЄ с.Людмила з Києва також розказує про те, як пережила цьогорічне скликання першого курсу: "Цього разу мого серця особливо торкнулася тема безмежної любові Отця, яка проявляється в кожному прожитому мною дні, в кожній життєвій ситуації. Святий Дух спонукав мене до повної довіри цій Любові, бо Тато завжди шукає для мене добра. І коли якісь мої плани не здійснюються, то тільки тому, що Отець піклується так про мене, захищає від зла. Так сподобалися мені слова, які від імені Бога говорив на проповіді брат Казимир: "Це не твоє щастя, дитино. Я дам тобі щось набагато краще!"
Із великою радістю я спостерігала, як на цю зціляючу Любов, що кровоточить із Серця Ісуса, відкривалися зранені, покалічені, розбиті серця учасників скликання. Ісус прийняв з рук Отця гірку чашу Божого гніву, яка призначена була мені. Син випив цю чашу до дна, щоб врятувати мене від справедливої розплати за гріх. Це справжня і шалена Любов. Як можна сумніватися у ній, як не довіритися їй?! 
Дякую Ісусу за цю глибоку зустріч в Його Серці. А ще дякую сердечно усім слугам і помічникам, які залишили всі справи заради найважливішої: співпраці з Ісусом у проголошуванні Царства Божого. Особлива подяка францисканцям з нашої Персональної спільноти, а також з інших місцевих спільнот ФОС. Великою радістю для нас була Служба Божа, відправлена щойно висвяченим священиком братом Володимиром Процьком - колишнім учнем і слугою ФШЄ. Коли брат уділяв благословіння присутнім, дуже вразило мене особливе благословінні світських францисканців як тих, хто покликаний разом із братами та сестрами з монаших орденів францисканських до особливої місії - відбудови Церкви Божої у світі.
Великим подарунком до святкування Дня народження ФШЄ був приїзд сестри Наталії Ковальчук, яку ми знаємо як учасницю Форуму. Вона зараз є монахинею-бенедиктинкою і живе у Римі, але шістнадцять років тому була однією з тих, хто розпочинав перше скликання ФШЄ. Так приємно було зустрітися знову, згадувати пережите разом, дякувати Богу за всі ці роки. Велика вдячність нашим сестрам Францисканкам Місіонеркам Марії - сетрі Ані та Людочці Бєлочці - вірним помічникам Ісуса на ФШЄ! Ну і, звичайно, сестрам з Місії Любові в Острополі - Тамілочці, Іринці та Юлечці! Дати раду такій кількості людей, огорнути всіх увагою, нагодувати, обігріти можуть лише ті, в кому живе Любов Божа!
Особлива вдячність Богу за нашого асистента брата Казимира - за серце, відкрите на голос Бога, на натхнення Святого Духа, за вогонь в душі, що не дає спокійно жити, поки у світі є діті Отця, які ще не досвідчили Його обіймів. За все щиро дякую Господу і чекаю на наступну зустріч із Ним!"
Своїми враженнями поділилася також с.Люба з Кам'янець-Подільського: "Дякую кожному, хто почув цей поклик і приїхав, незважаючи на різні перешкоди, і впевнена, що ніхто не пожалів за свій вибір. Я також дякую Богу за цей час перебування там, слухання слова Божого, діленням,
спільною працею та спільним відпочинком. Бог показав мені, як Його Любов може лише перемінити серце людини, відчути себе Божою Дитиною і радіти цьому. Для мене особисто цього разу Бог промовляв по новому що означає слово Авва, Татусь і як важко мені промовляти це слово було через те, що не мала в дитинстві такого емоційного зв’язку зі своїм батьком і тому перекидала все це і на Бога.
Бог показав, яке велике значеня має в житті дитини роль батьків і цей відпечаток відкладається на все життя, звідси і випливали різні комплекси, відчуття непотрібності, відчуженості, меншовартості. Звичайно це не означало що батьки не любили, навпаки любили як тільки могли і я вдячна їм за це, але Бог показує, що всі ми є недосконалими і зраненими і тому своїми словами, жестами,
діями ранимо інших і це відбувається чи свідомо чи несвідомо, але так є.
Просто запам’ятала з конференції брата Казиміра те, що в нас закладено самим
Богом прагнення любити і бути любимим і ця потреба настільки велика, що ніщо не
може заповнити цю потребу в серці людини крім самого Бога. Також ми дивились
фільм про Франциска, в якому мене сильно вразила та любов Франциска до Отця,
відчуття себе Його Дитиною і як він сильно прагнув слухати свого Отця і
виконувати Його волю.
Також побачила, яке велике значення має братерство, що я сама не можу нічого зробити і чим більше несуть ці носилки братів і сестер, тим легше нести їх, а також коли сама в собі не маю сили, вміння то одне, що залишається, це просити про Духа Святого і уповати на Нього. Запам’ятались мені
також наші походи на природу зі службою Божою, а також один екстремальний похід, де ми проходили через річку, через ліс… Чудовим було паломництво в суботу та святкування
дня народження школи. Просто відчувається за все велика подяка Богу, брату Казиміру, усім слугам, помічникам за кожне служіння, за віддання свого серця, своїх сил на служіння. Спасибі всім хто підтримував молитвою!" Разом з Любою на першому курсі служила і с.Таня-Клара з Новомосковська, яка також досвідчила особливої любові Бога-Отця: "Дякую Господові за радість зустрічі з Ним під час скликання першого курса Школи, де досвідчила, що є коханою донечкою мого Небесного Татуся. Де б я не була, щоб зі мною не відбувалося, Він завжди чекає на мене.
Нічого не може віддалити мене від Його Любові. Нічого, крім мого невірства. Побачила своє зранене серце, яке ще не спроможне остаточно повірити в любов Отця, довіритися їй і йти за нею. Тому і не маю свободи божої дитини, але ще маю менталітет раба з "паспортом божого сина". Часто Слово, яке скероване до мене, сприймаю не як благословіння, а як таке, що "несе мені загрозу", таке,що "руйнує моє уявлення про щастя". І тікаючи від правди, стаю на шлях поневолення цим світом, на шлях страху, а щоб якось вижити "зодягаю на себе маски", які "вростають в мою душу і вбивають її".
Але я радію, бо розуміння і сприйняття всього цього, для мене вже є тим першим кроком відкриття Любові Отця, початком повернення до Нього. Маю розуміння, що не моя досконалість, а тільки моя спрага справжньої Любові відкриває моє серце на дію Святого Духа, якого Господь дає мені, як завдаток Нового Життя. І це відбувається зараз і в ціх обставинах мого життя. Маю в це тільки повірити" (Див. фотографії зі скликання 1-го курсу ФШЄ 2011 року тут).
Відеоролік з 1-го курсу ФШЄ 2011 року (Автор і виконавець пісні "Будьмо як хмари" - Діана (Севастополь)).
|
