Увечері 1 травня, на початку Капітулу ФШЄ, до нас прийшла сумна звістка: після довготривалої хвороби померла наша сестра Надійка Савенко, яка багато років була слугою на Францисканській Школі Євангелізації. "Звичайно, ми були дуже засмучені, а водночас мали в
серцях велику надію, що Ісус покликав нашу Надю до себе, до батьківського дому,
де кожного з нас любить і чекає Милосердне Серце Отця. Нам, живим, ще
мандрувати тією дорогою, а Надійка вже відпочиває з дороги", - сказала Відповідальна за ФШЄ с.Людмила. Надійка належала до Симферопольської францисканської спільноти світських, у 2008 році склала вічні обіти в ФОС і була одним з активних учнів Ісуса на ФШЄ. С.Галина (Севастополь) згадує про Надійку: "Вечером на созыве в Острополе в 21,30 была отправлена Служба Божья за
Надежду,а после окончания-бр.Казимир сообщил всем,что в 22.00 Надежда умерла.
Она была
в нашей францисканской семье несколько лет,была слугой на ФШЕ, она остается снами. Я мало была знакома с ней, мне Надежда казалась
загадочной мистической особой. Она очень изменилась после проявления болезни-
стала более молчаливой и старалась говорить только доброелюдям, хотела подарить свою любовь. Мы встречались с ней в
Симферополе за этот год несколько раз. Она не хотела никому мешать и не желала говорить о своей
болезни и самочувствии.Она была тиха... Очень радовалась встрече с нами,просто прижималась как
дитя,когда я ее обнимала,и не хотела расставаться с обьятиями дружеской и братской любви. Она нуждалась
в любви,была верна францисканскому призванию и благодарна поддержке всех, кто помнил о ней в
молитвах. Она была тиха,а однажды мне показалось,что она вслушивается в каждый шорох-она ждала
Исуса...,боялась Его потерять. Тогда я ей сказала, что Он всегда с ней,что мы на
Голгофе бросили Его,а Он - не оставит ее никогда,всегда рядом.На что Надежда молча улыбнулась. Она умерла для Неба в субботу.Я
уверена,что Мария со своим Сыном встретили ее,и она обрела покой в Господе.
Я не
простилась с Надеждой,я не говорю тебе прощай,потому что хочу встретиться с
тобой в Небе!" Пам'яті Надії Савенко
Відійшла ще одна
з кола
До кола нового В хороводі Агнця.
Таке важке
розставання,
Хоч зустріч так
близько.
По щоці мовчазно
спливає сльоза,
Бо болить,
Бо пусто,
Бо ще чай
гарячий.
Букет конвалій
покладено на серці,
Що заснуло тихо,
Як ніч засинає,
Колихана травнем.
Конвалії чисті,
Конвалії крихкі,
Конвалії сльози,
Як Надійки душа.
Блаженні тихі,
Бо перлину укриту
успадкують.
Відійшла тихо,
Як і тихо жила.
***
До останнього подиху -
любити,
До останнього погляду -
Світити.
У любові
Дай прожити мені
до кінця і до слів
"Це звершилось! амінь!"
Кожен має свій шлях і завдяння,
Кожен має свій час, своє прощавання,
А в Любові зустрічаємось знов
Назавжди
і не каже "прощай!" нам Любов.
Тягарі і хрести, подарунки і втрати
Я залишу колись, щоби Вічність обняти,
Лиш любов зможу я донести
І на небо на згадку з собою забрати.
|
