14 серпня 2010 року, напередодні свята Успіння Богородиці, відбулось паломництво до Матері Божої Остропільської в рамках святкування 15-річчя Францисканської Школи Євангелізації. В ньому взяли участь духовний асистент Школи бр.Казимир OFM Cap, нинішні учасники ФШЄ, випускники минулих років, слуги та помічники. Разом з ними до Старого Острополя йшов також Віце-провінціал Ордену Братів Менших Капуцинів в Україні бр.Гжегож OFM Cap. В суботу рано вранці паломники вирушили з села Красносілка, що недалеко Староконстянтинова, до Дому Марії. В історії ФШЄ подібне паломництво відбувається вперше. Також на відміну від попередніх паломництв це молитовне мандрування відрізнялось тим, що паломники йшли окремими невеликими групами або самотньо. Вони мали можливість молитись, розважати над Святим Письмом, прославляти Бога в Його творіннях і в навколишній красі. Лише увечері того ж дня всі паломники зустрілись в Домі Марії, де продовжили святкування ювілею ФШЄ. Хоч дорога не була легкою, паломництво до Марії Матері Божої Остропільскої подарувало всім багато благодатей і незабутніх вражень. С.Світлана з Коломиї, учасниця ІІ курсу ФШЄ, спробувала в своїх маленьких нотатках, поділитись пережитим: "З радістю
прийняла повідомлення, що 14 серпня Матір Божа
запрошує в Остропіль. І як завжди, по-світськи на цей день «навалилось»
багато справ, і навіть невідкладних і важливих .Та здоров»я слабеньке і літа вже не ті, але в
Остропіль тягне,як магнітом. Поклик Моєї Мамусі виявився сильніший від
будь-яких земних справ, які я з радістю передала Ісусу. Адже паломництва ще
будуть, але цього - вже не буде.
Серпневий ранок. Твої діти, Маріє, йдуть до
Тебе. Одна групка паломників збилась з шляху, дійшла до лісу, а там вже дороги
не було і ми пішли через кукурудзу. І не дивно, що ніхто не засумнівався, що ми
йдемо не тією дорогою.
Згадавши, що день
перед цим, машина проходила цю трасу, то по тій дорозі якою ми йшли, машина не
могла їхати, та і брат Казимир не говорив нічого про кукурудзу.
Ожина і кукурудза
порізала нам ноги, ми переходили через важкодоступні місця, через яр, ще й
раділи: «О, які перешкоди,ну, прямо, як у житті!» І ніхто не засумнівався, не
нарікав, що ми йдемо не тією дорогою. А Матуся наша все бачила, Вона
спостерігала за нами, Вона бачила наші серця і наші наміри і дуже несподівано
вивела нас на дорогу, по якій йшли паломники. Ми раділи, як діти, що нарешті
вибрались з цих кукурудз.
На відпочинку наші сили підкріплювались
Божим словом.
Змучені та
радісно- щасливі ми дійшли до Острополя. Цілу дорогу відчувалась опіка Матері Божої, Вона огортала нас любов»ю,
разом з нами молилась і раділа за нас, що ми, її діти, прагнемо стати учнями Її
Сина.
Обійми Пречистої були такі ніжні та лагідні,
а Її присутність такою солодкою… що не раз на очі навертались сльози радості та
щастя.
Mater Purissima , Мати Пречиста! Знаю, як любиш мене, своє дитя, таке нікчемне та грішне!
Прагну завжди бути з Тобою!!!"
|
