Ісус знову нагадав мені, що Він є мій Вчитель, Який передбачив для мене шлях щастя. Йти за Ним - це йти Його дорогою - радості, але також і гіркоти, страждання, неприємних досвідчень. Мене вразило, що світ буде постійно пропонувати мені стати "нормальною", такою як всі, обминути неприємне, обминути хрест. Але в хресті приховане благо для мене, справжнє щастя.
Міцно торкнуло мене питання, яке пролунало на одній з проповідей: "Авва Татусю, чому Твоя любов до мене така дивна? Чому вона інколи так не схожа з любов'ю? Чому допускаєш прикре, болісне?" Але він не обіцяв мені ніколи, що я все буду розуміти в своєму житті. Він обіцяє, що буде любити завжди, незалежно від моїх ран, падінь, невмінь, гріхів.
Ісус відкрив мені також мою пустелю - несприйняття себе через брак відносин із земним батьком. Але найголовнішим відкриттям стало те, що моменти страждання в моєму житті - це сокровенні моменти відносин з Татусем Небесним. Я ніколи раніше не усвідомлювала так чітко, що через хрест маю відносини з Татом - ті відносини, яких завжди бракувало, за якими туга не проходить ніколи. В тих "дивних", незрозумілих людською логікою відносинах можу пізнавати Любов Отця, як я кохана.
Ще на Школі особливою для мене стала конференція для слуг і помічників про те, що учень Ісуса має залишатись учнем Ісуса в усіх обставинах. І для цього необхідна неабияка відвага, бо не раз потрібно робити вибір: між "законами" світу, який звик жити по справедливості, і законом любові, Євангелієм Ісуса. Це було особливо актуально для мене в складних умовах сьогоднішнього життя.
А ще багато чудес і радості подарував нам Ісус. Однією з таких радостей був приїзд Янека зі Львова. Радісно було бачити і чути його серед нас.
Радісно було також вітати Бориса Гуцола, який склав вічні обітниці в Персональній спільноті, а також Світланку з Одеси і Толіка з Коростеня, які забажали вступити до постулату.
Багато братів і сестер свідчили про зцілення душ і тіл.
А ще відбулось одне маленьке диво: увечері в п'ятницю Коля привіз до Острополя намальовану ним ікону св.Архангела Михаїла з мечем в руці. В той момент, коли він вносив ікону с.Юля з Житомира мала натхнення відкрити Слово Боже. Це був уривок з Книги Ісуса Навина (глава 5, вірші 13-15): "Якже Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: "Чи ти наш, чи з ворогів наших?" А той відказав: "Ні! Я начальник Господнього війська; прийшов я тепер". І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: "Що велить мій владика слузі своєму?" Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: "Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе". І Ісус вчинив так".
Це був знак особливої присутності і особливого захисту Божого через св.архангела Михаїла - захисту кожного зокрема, і всієї нашої України.
Дякую Тобі, Ісусе, за все!
Діна-Франческа (Новомосковськ)
|
