Придивляюся до облич і бачу, що за певним напруженням, зосередженістю і збентеженням наші очі виражають велику надію.
Власне заради цієї надії ми й приїжджаємо на зустріч з Ісусом до Острополя. Особисто я до останньої хвилини відмовлялася їхати на це скликання, бо в переддень почула від чоловіка, що він буде працювати і тому нікуди не поїде. А я так чекала, такі плани будувала на це скликання! Сердилася на весь світ і на самого Господа, та ще й не змогла сісти на маршрутку у п"ятницю. Повернулася з вокзалу з твердим наміром нікуди не їхати. А вранці ніби отямилася: така туга взяла, так стиснуло серце - і я поїхала до Острополя.
Ісус, як і кожного разу, не тільки чекав на мене, але й приготував багато духовних дарів: Ісус через конференції пояснив, чому мої стратегічні плани відносно відродження мого подружжя не реалізуються так, як я хочу (власне тому, що це Я так бажаю і вимагаю від Бога і власного чоловіка підлаштовуватися до моїх планів); під час молитви перед Ісусом Євхаристійним Господь запевняв мене, що знає всі мої слабкості і любить мене не тільки коли я слухняна християнка, покірна, смиренна - Він любить мене завжди! Я відчувала таку велику ніжність з боку Ісуса, таку щирість в почуттях, що сама розчинялася в Його Любові і вже не картала себе за слабкості, а просто вчилася приймати себе так, як Він мене приймає - бо ж я лише глина, слабка глина! Я зрозуміла на цій зустрічі з Ісусом, що єдиною надією для мене і мого подружжя є Господь - сильний, мудрий, все розуміючий і перемагаючий.
Повернувшись додому, я спробувала поділитися цим з чоловіком і була (яке щастя!) вислухана, і ту лагідність та ніжність, яку дарував мені Ісус, тепер відчувала від свого чоловіка. Я розумію, що це Святий Дух через серце мого чоловіка знову огортає мене Божою Любов"ю. Це так втішає і дає наснагу боротися за своє щастя! Дякую тобі, Господи Ісусе!
Шнурок, який з'єднує не раз було порвано...Його однак знову зав'язали і він став коротшим і відстань між особами стала коротша. Багато з наших подружь які вже зовсім не молоді можуть бути прикладом, що варто інвестувати в своє подружжя, варто прикласти старань щоб будувати відносини, варто боротися за своє щастя до кінця, до останнього свого подиху. Я подумала, що часто ми маємо більше запалу, щоб боротися за своє здоров'я за гроші та купу інших речей, a в боротьбі за щастя здаємось.
На скликанні була цікава лекція про покликання чоловіків: бути пастирем, воїном, батьком і другом. Щит і меч це реквізит воїна. Щит важив стільки, що не так легко було втримати його в руках. Мені вистачило спробувати його піднести щоб одразу зрозуміти для чого чоловікам потрібна сила. "для" (не "проти") своїх, щоб боротися за своїх, щоб захищати їх.
