 Хочу сказати, що цього разу скликання проходило в незвичних для нас умовах, коли в Дім Марії приїхало близько 140 учасників.В таких умовах справді розумієш, що тільки Рука Божа могла так покерувати, щоб усім вистачило місця на ночівлю, ніхто не залишився без шматка хліба, а найважливіше - нікому не забракло Світла Божого Слова!
Для мене саме це було міцним нагадуванням, що Слово Боже - це та рушійна сила, яка спроможна зрушити корабель мого життя з якоїсь мілини, застійності. Як казав брат Казимир, Слово Боже потрібно не читати, а слухати серцем, бо попереду багато викликів, вирішальних ситуацій у житті, і пройти через вогонь очищення можу тільки з Ісусом за руку, зі Святим Духом у серці, з довірою Слову Отця, Його Любові. Дякую Господу за це скликання і за моїх братів і сестер, які подолали всі перешкоди, щоб приїхати і сказати Учителю: "Так, я хочу бути Твоїм учнем! Хочу йти за Тобою, Господи!" А куди ж нам іще йти, якщо не за Ісусом? Я іншої Дороги Життя не знаю! Нехай сила Любові Христової до нас підтримує і надихає кожного бути вірним нашим обіцянкам Ісусові. Мир і добро! Люда Ф. За 5 лет, что я езжу на школу, я впервые
видела такое большое количество людей в Острополе. Было много
конференций и свидетельств братьев и сестер. В каждой конференции, в
каждом свидетельстве, Бог открывал правду обо мне. Больше всего меня
коснулось то, что для моего очищения и избавления от зависимостей и
страхов, мне нужно войти в раскаленную огненную печь, но мои страхи и
недоверие к Богу не дают мне этого сделать. Я поняла что доверяю Богу
только на словах, а на деле я не могу даже близко подойти к этому огню,
я боюсь что я не спасусь, а погибну. Я боюсь доверить Богу себя, свою
жизнь, свои проблемы и жизненные ситуации. Сотни раз я поддерживала
других людей, рассказывала им о Божьем милосердии и любви, а сама
оказалось недоверчивой трусихой, которая боится довериться Богу-
Любящему Отцу и берет все на себя, тем самым раня Бога. Перед поездкой
в Острополь у меня возникли проблемы на работе, вплоть до того что я
могу временно остаться без нее. И это вызывало у меня страх, а что
дальше делать. На школе Бог открыл мне что у Него есть свой план, Он
знает наперед что лучше и как лучше для меня в данной ситуации, а я
смотрю на все это сегодняшним днем. Раньше я понимала это умом, но после
слов брата и свидетельств участников, я поняла это сердцем. Еще очень
тронули слова, что мы очень часто боимся всего: маленькой болезни,
проблем на работе, испытаний, боимся даже быть самим собой, а все из-за
того что не имеем уверенности в спасении, не доверяем Богу. Я благодарна
Богу за эту встречу, за брата, за свидетельства братьев и сестер, через
низ Бог говорил со мной. Вчера от нескольких участников я услышала слова
св. Терезы Калькутской, дословно не помню, но смысл их такой. "Если мы
хотим выполнить Божью волю, своим желанием мы ее уже выполняем" Эти
слова дали мне надежду.
Леся Коростень
Хочу також поділитись з
вами моїм пережиттям цього скликання, яке дійсно було насиченим і конференціями
і свідченнями. Щиро хочу привітати наших братів Віктора, Валеру і сестер
Валентину і Віру з Криму,які мали випуск 3 курсу. Серце радіє, коли бачиш нових
учнів, які хочуть бути учнями Ісуса і йти за Ним. Бажаю бути ревними, вірними і
відважними на цій дорозі і нести Ісуса усім людям ,які Його ще не знають.
Також
вітаю подружжя Мілу і Толіка з Житомира та сестру Галю які складали обітниці у
францисканському ордені і дякую Богу за нові покликання, за ті відкриті серця
які прагнуть йти за Ісусом. 
Мене особисто
торкало слово про те, як важливо бути вірним на цій дорозі, яку запропонував
Господь, тому що дуже часто я під впливом різних обставин зневіряюсь,
засмучуюсь і вагаюсь чи дійсно це моє, чи Господь не помилився і вкотре
наступаю на ті ж самі граблі, коли приходять думки про те, чи дійсно моя присутність
там важлива, коли мало чим можу допомогти, коли відчуваю свою малість, невміння,
то хочеться заховатись, втекти, але це втікання від самої себе, від правди про
мене, від мого егоїзму,самолюбства, сконцентрованості на собі, своїх проблемах
і комплексах, а Ісус каже, щоб подивилась на Нього, як сильно мене любить і як
сильно прагне, щоб я була вірна цій любові. Дуже страшно і
боляче підходити до печі, бо тоді відкриваються різні рани, але без цього
не може бути лікування, можна так все своє життя ходити навколо печі і боятись
ступити всередину, боятись довіритись Отцю. І справді, коли сама не довірюсь
Богу в усьому, не повірю у Його милосердя і не переживу цього, то для інших
людей мої розповіді про Ісуса можуть бути теорієї, яка не підкріплена практикою
і не більше. Дуже вразили мене також слова брата Казиміра про те, що Ісус
найбільше мав проблеми з фарисеями, тому що вони своїми силами намагались дійти
до Бога, своєю святістю, милосердними ділами і молитвами і непотрібен їм був
для цього Ісус. Але для справжнього спасіння людини Бог Отець видав Свого Сина
на смерть і лише Його кров’ю ми спасаємось, а не нашими заслугами, Йому
потрібне наше щире і розкаяне серце, стати вправді перед Ним, побачити себе ким
ми є насправді і просити Ісуса про милосердя, досить краплини Його крові, щоб
спасти мене. Це маю постійно пам’ятати і цим жити, немає жодного гріха, який би
Господь не хотів пробачити своїй дитині і як сильно Йому залежить життя кожної
без винятку людини, як сильно Він прагне цієї особистої зустрічі, щоб
пригорнути свою дитину до Свого серця. І ще згадала з проповіді, що означає
любити Ісуса, чи це мої емоції, внутрішні пережиття, чи це слухання Його слова,
зберігання цього слова в серці і жити цим словом. Тому прошу Ісуса, щоб дарував
потрібні благодаті, щоб за прикладом Його мати Марії могла бути Його ученицею. $IMAGE7$
|
