З 9 по 15 липня 2012 року в невеличкому французькому містечку Лізьє відбувся 1-ий Європейський Конгресс ФОС та Францисканської Молоді. В Когресі прийняли участь брати і сестри з 34 національних спільнот ФОС та 16 національних спільнот Youfra. Національну спільноту ФОС з України представляли дев'ятеро. Ісус подарував мені також можливість побувати там.
Конгрес розпочався урочистою Службою в кафедральному соборі св.Петра, яку відправили міжнародні та національні асистенти ФОС. Я сиділа поруч з братами і сестрами, які молились на своїх рідних мовах. Напевно, мовний бар'єр міг би бути неабиякою перешкодою у спілкуванні, але перевагою для всіх нас було те, що Ісус навчав нас іншої мови - мови братерства - служіння, добрих жестів, знаків уваги , поглядів, усмішки.
 Девізом цього Когресу було обрано слова Ісуса, звернені до учнів: "Відчали на глибінь!" (Лк 5, 4). Для учасників цієї зустрічі це означало, по-перше, стати ближчими один до одного, спробувати пізнати один одного, просто познайомитись. А для цього було дуже багато можливостей. Кожна з національних спільнот ФОС та Францисканської Молоді на першій неофіційній зустрічі мали свою презентацію, за бажанням співали свої національні пісні, танцювали або пригощали національними стравами. Більш глибоке знайомство відбувалось також під час зустрічей в окремих невеликих тематичних групах, а також під час спільних зібрань чи навіть звичайних зустрічей під час обідів, під час незвичайного паломництва до гори Сан-Мішель (святого Архангела Михаїла), яке нагадувало перехід євреїв через Червоне море.
Особисто для мене вражаючою була зустріч з австрійським кардиналом Крістофом Шонборном. Можливо, тому вражаючою, що він спілкувався з усіма нами безпосередньо через Скайп, був дуже щирим і відкритим у своїх відповідях на наші питання. Кардинал дуже тепло говорив про нашу країну, відзначив мужнє свідчення тих християн, які в тяжкі роки минулого були вірними Христу та Його Церкві і залишались "світлом у темряві". Він також звернувся до всіх із закликом не боятися жити в правді, не боятися власних помилок та слабкостей, помилок Цекрви, а намагатись побачити, віднайти в собі красу Христа, жити вірою в Нього і свідчити іншим про Ісуса, бути Його учнем, бачити Його очима, працювати Його руками, посміхатись Його посмішкою.
Звичайно, особливою була сама атмосфера в Лізьє, відомому завдяки св.Терезі від Дитятка Ісуса. Здається, вона була присутня всюди, де ми були. Особистим відкриттям для мене стали батькі Терези - блаженні Луї та Зелі Мартен, які в усьому довіряли Господу, покладались на Його Провидіння і намагались в усьому виконувати Його волю. Вони почитали св.Франциска, а мати Терези - Зелі була навіть світською францисканкою. Сьогодні багато людей з усього світу приїжджають в Лізьє, щоби помолитись біля їхніх реліквій, довірити їхній опіці власні родини, дітей. Я відчувала якісь особливі почуття, молячись до них і розважаючи над тим, що святість насправді можлива у звичайному житті, в його звичайних обставинах, якщо тільки це життя наповнене Ісусом, вірою в Нього.
Діна, OFS, Персональна спільнота ФОС с.Старий Остропіль
|
