Дорогі брати та сестри. Завершилось скликання в Рибачому. Дякую Богові за кожного, хто приїхав. Було нас небагато - четверо з Сімферополя, п'ятеро з Севастополя, і восьмеро з Дніпропетровська. 
Віктор і Валя гостинно, як завжди прийняли нас у свій дім Рибака, де Ісус чекав на нас.. Дякую Ісусу за їхні відкриті серця. 
Я так переживала про те, що багато хто не зміг приїхати, але пізніше цілим серцем сказала Ісусу - дякую за кожного, кого Ти привів. Ісус говорив з нами. Говорив про те, що правдиве щастя в Ньому самому, і в моменті, коли Він на хресті віддає духа - Він щасливий, бо "здійснилася" воля Отця. Я побачила яке інше є щастя Ісуса, і яке інше пропонується звідусіль. Ще раз Ісус показував мені шлях мого учнівства, що не я сама собі придумала іти за Ісусом, і така героїня іду за Ним, але Ісус мене знайшов, покликав, і дає силу, Він сам є моєю силою, якою іду за Ним.
Ісус вибрав дванадцятьох, щоб були при Ньому - мене вражають ці слова - вони говорять мені про те, що Ісусу потрібна я сама.... не мої уміння, чи якості... просто я йому потрібна, щоб бути з Ним. Любити Його, посміхатися Йому, дивитися в Його очі, слухати Його слів, вгадувати його прагнення... )))
Він знайшов і покликав мене іти за Ним, як Його учень...подарував мені ФШЄ, щоб я навчалася і щоб також чинила учнів. Мені відкривається як мені це робити - "Ідіть отже, і зробіть учнями всі народи" - Ісус не сказав іди і будь їм учителем... а чини їх Моїми учнями. Тобто Ісус залишається Єдиним Учителем, а я можу свідчити, як я від Ісуса навчаюся любити, як від Ісуса я навчаюся бути милосердною,і як Ісус милосердний до мене коли я Його раджую, бути терплячою як Він до мене,...як від Нього навчаюся хвилюватися за справи Отця... як навчаюся від Ісуса цінувати вільну волю кожної людини...
Пам'ятаю щастя, яке наповнює серце, коли людина починає вірувати в те, що Бог її Любить, приймає Ісуса, як в очах заблискує надія... заради цього варто жити.
Діана-Агнесса
Слава Ісусу Христу!
Я завжди шукала формулу щастя. Але як можна знайти те, про що навіть немаєшь уяви. Критерії мого щастя змінювались з обставинами мого життя. Здавалось ось воно вже близько, ще мить і воно, нарешті, буде в моїй руці. Зостанеться тільки міцно тримати його, нікому не віддавати, а ще краще засунути в скриньку
і сидіти на ній. Оце і є щастя! Та спроби спіймати щастя, дуже часто закінчувалися крахом, бо воно втікало від мене як моя тінь. А те, яке ховаю в скриньку, точить хробачок.
Але Ісусу пропонує мені зовсім іншу модель бути щасливою - зійти на хрест, померти і воскреснути як Він. Дуже важко поєднати
відкинутость, зраду, страждання зі словом "щастя". Не тільки важко, але і страшно. Іноді хочеться закрити свої вуха на таку пропозицію і зробити вигляд, що це не до мене. Краще мати синицю в руці, ніж журавля в небі, тобто, краще йти своєю дорогою в "нікуди", ніж погодитись на подорож за "незбагненним". Але Ісус не тільки пропонує йти цією дорогою, але й бажає стати моїм надійним супутником на протязі усьго шляху. Це і є для мене радісна новина, що помирати для гріха і воскресати для нового я буту с Христом. Тільки потрібна моя згода і моя довіра Тому, Хто кличе мене в цю подорож.
"Спробуйте й побачите, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе". Пс 34( 9 ).
Так промовив до мене Господь на останньому скликанні Школи в Криму. Маю велику вдячність Ісусу за благодать Святого Духа, яка відкриває вуха мого серця на Його Слово і дає відвагу йти за цим Словом.
Таня Клара
|
