|
"Дякую Господу за це скликання, яке Він дарував на цих вихідних (18-20 листопада). Так багато було радісних подій: і вічні обіти у Миколи, Валі та с.Стасі, і поновлення обітів у подружжя Муц, брата Романа з Одеси, сестри Каті з Острополя, і відновлення шлюбу у подружжя Али та Бориса (25 років). За все Богу подяка!
Ще в п’ятницю Господь скерував свої слова до нас, і мене торкнуло, що Господь дуже сильно нас любить, але для того, щоб лікувати нас, наші рани, Йому потрібно нашого дозволу, бажання і відваги показати ці рани. Тобто маю просити постійно Духа Святого, щоб могла входити в глибину свого серця, щоб показав мені те що, хворе, що болить і не дає жити. Запам’ятався мені образ криниці, коли вона є неочищеною, то вода всередині брудна, багато мулу і вона смердить. Так можна порівняти і з моїм серцем, коли я не буду просити Отця показувати мені мої гріхи, залежності і все те, що забруднює моє серце, то не буде в ньому життя, не потечуть ріки живої води. І хоч це і боляче буває, коли відкриваєш свою рану лікареві і даєш лікувати, але цей процес просто необхідний.
На недільній проповіді та молитві Господь також міцно промовляв до мого серця і так мене вразив пучок колосків, що брат тримав в руках. Він сказав, що ці колоски - це всі ми разом, але Господь хоче, щоб ми не були лише декорацією, як цей пучок. Він прагне, щоб ми дозволили йому стати тими зернятками, які Він хоче перемінити, кинути в землю, щоб вони принесли плід. Але для цього я маю довіритись Господу, померти для себе, своїх планів, амбіцій і прагнути цілим серцем та любов’ю виконати Його волю.
 Коли постійно запитую себе, чому така нещаслива, сумна і мало радості в житті, прийшла через конференцію відповідь – бо мало люблю. Бо коли любиш, даруєш любов, ді╕лишся і тоді є радість, життя, тоді╕ не шукаєш в інших цього щастя, тієї любові, не шукаєш підтвердження своєї цінності╕, бо твердо знаєш і усвідомлюєш, що мій Отець небесний дав мені гідність, цінність Божої дитини і це має бути в всередині мого серця. Цього прагну вчитися і просити у Господа благодаті не лише на словах це розуміти, але й цілим серцем переживати"
с.Люба з Кам'янець-Подільського.
|
